22. Павло зупинився серед ареопагу і сказав: Мужі атенські! З усього бачу я, що ви дуже побожні;
23. Бо коли проходив і оглядав святині ваші, я знайшов жертовника, на котрому написано: Невідомому Богові. Якраз Оцього, Котрого ви, не відаючи, вшановуєте, я проповідую вам;
24. Бог, Котрий витворив світ і все, що в ньому, Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе,
25. І не вимагає служіння рук людських, як той, що має якусь потребу, бо Сам дає всім життя і дихання, і все;
26. Від однієї крови Він утворив увесь рід людський для того, щоб він жив на всій землі, ухваливши передбачувані часи і межі їхнього поселення,
27. Щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він якраз недалеко від кожного з нас.
28. Бо ми Ним живемо і рухаємося та існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: Ми Його і рід.
29. Отож, ми, оскільки є родом Божим, не мусимо думати, що Божество схоже на золото чи на срібло, або ж камінь, що дістав образ як витвір мистецький чи людської вигадки.
30. Отож, відкинувши часи незнання, Бог нині наказує усім людям повсюди покаятися;
31. Бо Він призначив день, котрого буде справедливо судити всю землю, засобом призначеного Ним Мужа, показавши свідчення усім, коли воскресив Його з мертвих.
32. Зачувши про воскресіння мертвих, одні почали насміхатися, а ще інші казали: Про це вислухаємо тебе іншим часом;
33. Тож Павло вийшов з-поміж них.
34. Але деякі мужі пристали до нього й увірували; між ними був Діонисій Ареопагіт і жінка, на ім‘я Дамара, а також інші з ними.