27. А тюремний наглядач прокинувся і, побачивши, що двері в‘язниці відчинені, витягнув меча і хотів умертвити себе, гадаючи, що в‘язні повтікали.
28. Але Павло повідав дужим голосом, кажучи: Не завдай собі жодного лиха, бо ми всі тут.
29. Він зажадав світла, забіг до в‘язниці і з трепетом припав до Павла і Сили.
30. І, вивівши їх геть, сказав: Володарі мої! Що мені вчинити, аби врятуватися?
31. А вони сказали: Віруй у Господа Ісуса Христа і врятуєшся ти і дім твій.
32. І проповідували слово Господнє йому і всім, що були в домі його.
33. І, взявши їх тієї ж години вночі, він обмив їхні рани, і негайно хрестився сам і всі домашні його;
34. А тоді привів їх у дім свій, запропонував накрити стіл і вельми радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.
35. А коли настав день, воєводи послали міських служників сказати: Звільни тих людей.
36. Тюремний наглядач повідомив про це Павлові: Воєводи прислали звільнити вас; отож, виходьте зараз і йдіть з миром.