21. І проповідують звичаї, котрі нам, римлянам, не варто ні приймати, ані виконувати.
22. Народ також повстав супроти них; а воєводи, зірвавши з них одежу, наказали бити їх палицями.
23. І, завдавши їм багато ударів, кинули до в‘язниці, і наказали сторожеві пильно стерегти їх;
24. Одержавши такого наказа, він замкнув їх у внутрішній в‘язниці і ноги їхні забив у колоду.
25. Близько півночі Павло і Сила молилися і співали Богові; а в‘язні слухали їх.
26. Аж раптом стався великий землетрус, так що захиталися підвалини в‘язниці; відразу відчинилися всі двері, і в усіх послабшали пута.
27. А тюремний наглядач прокинувся і, побачивши, що двері в‘язниці відчинені, витягнув меча і хотів умертвити себе, гадаючи, що в‘язні повтікали.
28. Але Павло повідав дужим голосом, кажучи: Не завдай собі жодного лиха, бо ми всі тут.
29. Він зажадав світла, забіг до в‘язниці і з трепетом припав до Павла і Сили.
30. І, вивівши їх геть, сказав: Володарі мої! Що мені вчинити, аби врятуватися?
31. А вони сказали: Віруй у Господа Ісуса Христа і врятуєшся ти і дім твій.
32. І проповідували слово Господнє йому і всім, що були в домі його.