3. Отож, після проводів церквою, вони проходили Фінікію і Самарію, оповідаючи про навернення поганів, і пробуджували радість велику у всіх братах.
4. А коли прибули до Єрусалиму, то їх прийняла церква, Апостоли і старші, і сповістили все, що Бог звершив з ними і як відчинив двері віри поганам.
5. Тоді підвелися деякі з фарисейської громади, що вірували, і казали, що необхідно обрізувати поганів і наказувати дотримуватися закону Мойсеєвого.
6. Апостоли і пресвітери зібралися для розгляду цієї справи.
7. Після тривалих роздумів Петро підвівся і сказав їм: Мужі - браття! Ви знаєте, що Бог від найперших днів вибрав із нас мене, щоб із уст моїх погани почули слово Євангелії і увірували.
8. І Серцевидець Бог дав їм свідчення, дарував їм Духа Святого також, як нам,
9. І не вчинив між нами і ними жодної різниці, вірою очистивши їхні серця.
10. Чого ж ви нині спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шиї Його учнів ярмо, котрого не могли понести ні батьки наші, ні ми самі?
11. Але ми віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа врятуємося, як і вони.
12. Тоді замовкло все зібрання і слухало Варнаву і Павла, що розповідали, які знамення і дива вчинив Бог через них між поганами.
13. А потому, як вони замовкли, почав говорити Яків і сказав: Мужі-браття! Послухайте мене:
14. Симон розтлумачив, як Бог від початку зглянувся над поганами, щоб утворити з них народ в ім‘я Своє;
15. І з цим узгоджуються слова пророка, як написано:
16. Потім повернуся і відвідаю скинію Давидову, що впала, і те, що в ній зруйноване, відтворю, і полагоджу її;
17. Щоб шукали Господа інші люди і всі народи, між котрими звіститься ймення Моє, говорить Господь, що утворює все це.