19. А другого дня цар підвівся на світанку і квапливо пішов до рову з левами.
20. І коли підійшов до рову, то сумним голосом гукнув Даниїла; і сказав цар Даниїлові: Даниїле, служнику Бога живого! Бог твій, Котрому ти служиш незрадливо, чи міг порятувати тебе від левів?
21. Тоді Даниїл сказав цареві: Царю! Живи вічно!
22. Бог мій послав Ангела Свого і загородив пащу левам, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився чистим перед Ним, а також перед тобою, царю, я не вчинив злочину.
23. Тоді цар неймовірно зрадів через нього і наказав підняти Даниїла з рову, і підняли Даниїла з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого.
24. І наказав цар, і приведені були ті люди, котрі звинуватили Даниїла, і кинуті до рову з левами, як самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не сягнули дна рову, як леви заволоділи ними і потрощили кості їхні.
25. Після цього цар Дарій написав усім народам, племенам і язикам, що жили по всій землі: Мир вам нехай примножиться!
26. Мною подається розпорядження, щоб у всякій провінції царства мого тремтіли і були побожними перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і одвічний, і царство Його непохитне, і володарювання його нескінченне.
27. Він визволяє і рятує, і звершує чудеса і ознаки на небі і на землі; Він захистив Даниїла від сили левів.