24. А тому, царю, нехай буде бажана тобі моя порада: Спокутуй гріхи твої правдою, і беззаконня твої милосердям до бідних; ось, чим зможе потривати мир твій.
25. Усе це справдилося над царем Навуходоносором.
26. За дванадцять місяців потому ходив цар по царських світлицях у Вавилоні, а тоді
27. Цар сказав: Чи це не величавий Вавилон, котрого я спорудив, як дім царства силою моєї могутности і для слави моєї величі?
28. Іще мова ця була на устах царя, аж тут голос, наче з небес: Тобі говорено, царю Навуходоносоре: Царство відійшло од тебе!
29. І відлучать тебе від людей, і буде прожиття твоє з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройдуть над тобою, аж доки спізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому забажає!
30. Тут-таки й справдилося це слово над Навуходоносором, і відлучений він був од людей, їв траву, як віл, і зрошувалося його тіло росою небесною аж так, що волосся у нього виросло, наче у лева, і нігті у нього,– як у птаха.
31. А по закінченні днів тих я, Навуходоносор, підвів очі мої до неба, і розум мій повернувся до мене; і благословив я Всевишнього, склав похвалу і прославив Вічно Живого, Котрого володарювання вічне і Котрого царство – від роду й до роду.
32. І всі ті, що живуть на землі, нічогісінько не важать; за волею Своєю Він діє, як у небесному війську, так і в тих, що живуть на землі, і немає нікого, хто міг би вчинити опір Його руці і сказати Йому: Що Ти вчинив?
33. О тій порі повернувся до мене розум мій, і для слави царства мого повернулися до мене розважливість і попередня шляхетність моя; тоді знайшли мене дорадники мої і вельможі мої, і я поновлений на престолі царства мого, і велич моя ще більше піднеслася.