26. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові, говорячи:
27. Допоки цій злій громаді ремствувати на Мене? Дорікання синів Ізраїля, котрими вони дорікають Мені, Я чую.
28. Скажи їм: Живу Я, говорить Господь: як говорили ви у вуха Мені, так і вчиню вам.
29. У пустелі цій упадуть трупи ваші, і всі ви, що пораховані, скільки вас числом, від двадцяти літ і вище, котрі ремствували на Мене,
30. Не увійдете на землю, на котрій Я, піднісши руку Мою, присягався переселити вас, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.
31. Дітей ваших, про котрих ви говорили, що вони дістануться на здобич ворогові, Я введу туди, і вони спізнають землю, якою ви знехтували.
32. А ваші трупи упадуть в пустелі цій.
33. А сини ваші будуть блукати у пустелі сорок літ, і будуть нести покарання за блудодійство ваше, аж доки не згинуть усі тіла ваші в пустелі.
34. За числом сорока днів, коли ви оглядали землю, будете нести провину за гріхи ваші сорок літ, рік за день, щоб ви спізнали, що означає залишитися без Мене.
35. Я, Господь, говорю, так і вчиню з усією цією злою громадою, яка повстала супроти Мене: в пустелі цій всі вони загинуть і перемруть.
36. І ті, котрих посилав Мойсей для огляду землі, і котрі, повернувшись, підбурили супроти нього всю громаду, розповсюджуючи недобрий поголос про землю,
37. Оці, що розповсюджували недобрий поголос про землю, померли, будучи уражені виразкою перед Господом.
38. Тільки Ісус, син Навинів, і Калев, син Єфуннеїв, залишилися живі із тих мужів, котрі ходили оглядати землю.
39. І сказав Мойсей слова оці перед синами Ізраїля, і народ був у тяжкій жалобі.