1. І наказав Йосип управителеві дому свого, кажучи: Виповни мішки цих людей харчами, скільки вони можуть понести, і срібло кожного поклади в отвір мішка його;
2. А чашу мою, чашу срібну, поклади в отвір мішка молодшого, разом із сріблом за куплений ним хліб. І вчинив той за словом Йосипа, котре він сказав.
3. Удосвіта, коли розвиднілося, цих людей відпустили, їх і віслюків їхніх.
4. Ще не вельми далеко відійшли вони од міста, як Йосип сказав управителеві дому свого: Рушай, наздожени цих людей, і, коли доженеш, скажи їм: Чому ви заплатили злом за добро?
5. Хіба це не та чаша, з котрої п'є володар мій? І він, гадаючи на ній, справді провіщає. Недобре ви це вчинили.
6. Він догнав їх, і переказав їм ці слова.
7. Вони сказали йому: Для чого володар наш говорить такі слова? Нехай Бог боронить, щоб служники твої скоїли такий вчинок.
8. Ось срібло, знайдене нами в отворах мішків наших, ми повернули його тобі, принесли із краю ханаанського: як же нам украсти з дому володаря твого срібло чи золото?
9. У кого з служників твоїх знайдеться, тим смерть; і ми будемо рабами володареві нашому.
10. Він сказав: Гаразд; як ви сказали, так нехай і станеться: У кого знайдеться чаша, той буде мені служником, а ви будете вільні.
11. Вони квапливо опустили кожний свого мішка на землю, і кожний відкрив мішка свого.
12. Він обшукав, почавши із старшого, і скінчив молодшим, і знайшлася чаша у мішку Веніяминовому.