7. І побачив Йосип братів своїх, і впізнав їх, але вдав, наче не знає їх, і розмовляв з ними суворо, і сказав їм: Звідки ви прийшли? Вони сказали: Із землі ханаанської, купити харчів.
8. Йосип упізнав братів своїх, але вони не впізнали його.
9. І пригадав Йосип сни, котрі снилися йому; і сказав їм: Ви підглядачі, ви прийшли розвідати, що безборонне в країні цій.
10. Вони сказали йому: Ні, наш пане: служники твої прийшли купити харчів.
11. Ми всі – діти одного чоловіка; ми люди чесні; служники твої не були підглядачами;
12. Він сказав їм: Ви прийшли подивитися безборонне в країні цій.
13. Вони сказали: Нас, служників твоїх, дванадцять братів; ми є сини одного чоловіка в краю ханаанськім, і ось, менший тепер з батьком нашим, а одного не стало.
14. І сказав їм Йосип: Це ж саме я казав вам, що ви підглядачі.
15. Ось у який спосіб ви будете випробувані; клянусь життям фараона, ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди менший брат ваш.
16. Пошліть одного з вас, і нехай він приведе брата вашого; а вас затримають. І відкриється, чи правда у вас; а якщо ні, то клянуся життям фараона, що ви вивідувачі.
17. І віддав їх під варту на три дні.
18. І сказав їм Йосип третього дня: Ось, що зробіть, і залишитеся живі; бо я боюся Бога.
19. Якщо ви люди чесні, то одного брата із вас нехай утримують в домі, де ви ув'язнені, а ви підете, відвезете хліб, заради голоду в родинах ваших.
20. А брата вашого меншого приведіть до мене, щоб справдилися слова ваші, і щоб не вмерти вам. Так вони й учинили.
21. І говорили вони один до одного: Справді нас покарано за гріх супроти брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але ми не почули; за те й учинилося нам горе оце.
22. Рувим відповідав їм і сказав: Чи не говорив я вам: Не грішіть супроти юнака? Аж ви не послухали; ось за кров його маємо відплату.
23. А того не відали вони, що Йосип розуміє їхню мову, хоч і був між ними перекладач.
24. І відійшов од них і заплакав. І повернувся до них, і говорив з ними, і, взявши з них Симеона, зв'язав його перед їхніми очима.
25. І наказав Йосип виповнити мішки їхні хлібом, а срібло їхнє повернути кожному в мішок його, і дати їм припасів на дорогу. Так і вчинено з ними.
26. Вони поклали хліб свій на віслюків своїх і рушили звідти.