25. І присіли вони їсти хліб, і, озирнувшись, побачили: Ось, іде із Ґілеаду караван ізмаїлтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони, щоб завезти це до Єгипту.
26. І сказав Юда братам своїм: Яка користь, якщо ми уб'ємо брата нашого і приховаємо кров його?
27. Ходімо, продамо його Ізмаїлтянам, а руки наші хай не будуть на ньому; бо він брат наш, плоть наша. Брати пристали на його думку.
28. І, коли проходили купці мідіянські, витягли Йосипа з рову, і продали Йосипа Ізмаїлтянам за двадцять срібняків, а вони відвели Йосипа до Єгипту.
29. А Рувим прийшов знову до рову; і ось, нема Йосипа в рові. І розідрав він одежу свою,
30. І повернувся до братів своїх, і сказав: Юнака немає, а я, куди я подінуся?
31. І взяли одежу Йосипову, і закололи козла, і вимазали одежу кров'ю;
32. І послали картату одежу, і принесли батькові своєму, і сказали: Ми це знайшли; поглянь, чи не сина твого ця одежа, чи ні?
33. Він упізнав її, і сказав: Це одежа сина мого; хижий звір ізжер його; певне, розтерзаний Йосип.
34. І розідрав Яків одяг свій, і поклав рам'я на плечі свої, і оплакував сина свого багато днів.
35. І зібралися всі сини його, всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів жодної втіхи, і сказав: Із печаллю зійду до сина мого в могилу. Так оплакував його батько його.