19. І сказали один одному: Ось, іде сновидець.
20. Підемо тепер, і уб'ємо його, і кинемо його в який-небудь яр, і скажемо, що хижий звір ізжер його; і побачимо, що буде з його снів.
21. І почув про це Рувим, і врятував його від рук їхніх, сказавши: Не уб'ємо його.
22. І сказав їм Рувим: Не проливайте крови; вкиньте його в рів, який у пустелі, а рук не накладайте на нього. А все це говорив він, щоб захистити його від рук їхніх і повернути його до батька його.
23. Коли Йосип прийшов до братів своїх, вони стягнули з Йосипа одежу його, одежу барвисту, котра була на ньому;
24. І взяли його і вкинули до рову; а рів той був порожній, води в ньому не було.
25. І присіли вони їсти хліб, і, озирнувшись, побачили: Ось, іде із Ґілеаду караван ізмаїлтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони, щоб завезти це до Єгипту.
26. І сказав Юда братам своїм: Яка користь, якщо ми уб'ємо брата нашого і приховаємо кров його?
27. Ходімо, продамо його Ізмаїлтянам, а руки наші хай не будуть на ньому; бо він брат наш, плоть наша. Брати пристали на його думку.
28. І, коли проходили купці мідіянські, витягли Йосипа з рову, і продали Йосипа Ізмаїлтянам за двадцять срібняків, а вони відвели Йосипа до Єгипту.
29. А Рувим прийшов знову до рову; і ось, нема Йосипа в рові. І розідрав він одежу свою,
30. І повернувся до братів своїх, і сказав: Юнака немає, а я, куди я подінуся?
31. І взяли одежу Йосипову, і закололи козла, і вимазали одежу кров'ю;
32. І послали картату одежу, і принесли батькові своєму, і сказали: Ми це знайшли; поглянь, чи не сина твого ця одежа, чи ні?
33. Він упізнав її, і сказав: Це одежа сина мого; хижий звір ізжер його; певне, розтерзаний Йосип.
34. І розідрав Яків одяг свій, і поклав рам'я на плечі свої, і оплакував сина свого багато днів.
35. І зібралися всі сини його, всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів жодної втіхи, і сказав: Із печаллю зійду до сина мого в могилу. Так оплакував його батько його.