17. І сказав той чоловік: Вони пішли звідси; бо я чув, як вони говорили: Підемо в Дотан. І пішов Йосип за братами своїми, і знайшов їх у Дотані.
18. І побачили вони його здалеку, і передніше, аніж він наблизився до них, почали плекати супротив нього думку, щоб убити його.
19. І сказали один одному: Ось, іде сновидець.
20. Підемо тепер, і уб'ємо його, і кинемо його в який-небудь яр, і скажемо, що хижий звір ізжер його; і побачимо, що буде з його снів.
21. І почув про це Рувим, і врятував його від рук їхніх, сказавши: Не уб'ємо його.
22. І сказав їм Рувим: Не проливайте крови; вкиньте його в рів, який у пустелі, а рук не накладайте на нього. А все це говорив він, щоб захистити його від рук їхніх і повернути його до батька його.
23. Коли Йосип прийшов до братів своїх, вони стягнули з Йосипа одежу його, одежу барвисту, котра була на ньому;
24. І взяли його і вкинули до рову; а рів той був порожній, води в ньому не було.
25. І присіли вони їсти хліб, і, озирнувшись, побачили: Ось, іде із Ґілеаду караван ізмаїлтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони, щоб завезти це до Єгипту.
26. І сказав Юда братам своїм: Яка користь, якщо ми уб'ємо брата нашого і приховаємо кров його?
27. Ходімо, продамо його Ізмаїлтянам, а руки наші хай не будуть на ньому; бо він брат наш, плоть наша. Брати пристали на його думку.