38. Ось, двадцять літ я був у тебе; вівці твої і кози твої не скидали, баранів череди твоєї я не вживав.
39. Розтерзаного звірами я не приносив тобі; це була моя втрата; ти з мене відшкодовував, чи вдень щось пропадало, а чи вночі щезало.
40. Я страждав удень від жароти, а вночі од холоднечі, і сон мій утікав з очей моїх.
41. Отакі мої двадцять літ у домі твоєму. Я служив тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх і шість літ за скотину твою; а ти десять разів міняв винагороду мою.
42. Якби не був зі мною Бог батька мого, Бог Авраама і острах Ісаака, ти зараз відпустив би мене упорожні. Бог побачив лихо моє і працю рук моїх, і заступився за мене учора.
43. І відповідав Лаван, і сказав Якові: Доньки мої – мої доньки, діти – мої діти, скотина – моя скотина, і все, що ти бачиш, – це моє; чи можу я зараз щось учинити з доньками моїми із дітьми їхніми, котрі народжені ними?
44. Тепер ухвалимо спілку, я і ти, і це буде свідченням поміж мною і тобою.
45. І взяв Яків камінь, і поставив його пам'ятником.
46. І сказав Яків родичам своїм: назбирайте каміння. Вони назбирали каміння, і вчинили узгірок, і їли на тому узгірку.
47. І назвав його Лаван: Еґар-Сагадута; а Яків назвав його Ґал-Ед.
48. І сказав Лаван: Сьогодні цей узгірок поміж мною і тобою свідок. Тому й названо його – Ґал-Ед.
49. Також: Міцпа, від того, що Лаван сказав: Нехай наглядає Господь за мною і за тобою, коли ми розійдемося один від одного.