8. Вони сказали: Не можемо, доки не зберуться усі череди, і не відвалять каменя від горловини криниці; і тоді будемо напувати овечок.
9. Він ще говорив з ними, як прийшла Рахіль з дрібною скотиною батька свого, тому що вона пасла.
10. Коли Яків побачив Рахіль, доньку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то наблизився Яків, підважив каменя на горловині криниці, і напоїв овечок Лавана, брата матері своєї.
11. І поцілував Яків Рахіль, і підніс голос свій, і заплакав.
12. І сказав Яків Рахілі, що він родич батькові її, і що він син Ревеки. А вона побігла і сказала батькові своєму.
13. Лаван, зачувши про Якова, сина сестри своєї, вибіг йому назустріч, обійняв його, і поцілував його, і завів його у дім свій, і він оповів Лаванові все оце.
14. А Лаван сказав йому: Справді, ти кість моя і плоть моя. І жив у нього Яків цілий місяць.
15. І Лаван сказав Якові: Невже ти задарма будеш служити мені тому, що ти родич? Скажи мені, що заплатити тобі?
16. У Лавана було дві доньки; ім'я старшої Лія; ім'я молодшої Рахіль.
17. Лія мала слабкий зір, а Рахіль була ставна і гарна з обличчя.
18. І Яків полюбив Рахіль, і сказав: Я буду служити тобі сім літ за Рахіль, молодшу доньку твою.
19. Лаван сказав: Краще віддам її за тебе, аніж віддати її за когось іншого; живи у мене.
20. І служив Яків за Рахіль сім років; і вони видалися йому кількома днями, тому що він любив її.
21. І сказав Яків Лаванові: Віддай дружину мою; тому що мені вже виповнився час, щоби увійти до неї.
22. Лаван скликав усіх людей тої місцини і вчинив бенкет.