21. Чоловік той дивився на неї, вражений, мовчки, бажаючи затямити, чи благословив Господь путь його, чи ні.
22. Коли верблюди перестали пити, тоді чоловік той узяв золоту каблучку, вагою півшекля, і дав їй два зап'ястя на руки, вагою десять шеклів золота;
23. І сказав: Чия ти донька? Скажи мені, чи є в домі батька твого місце нам переночувати?
24. Вона сказала йому: Я – донька Бетуїла, сина Мілки, котрого вона породила Нахорові
25. І ще сказала йому: У нас багато соломи і кормів; і є місце для ночівлі.
26. І схилив чоловік той голову і поклонився Господові,
27. І сказав: Благословенний Господь Бог господаря мого Авраама, який не залишив пана мого без милости Своєї та істини Своєї! Господь вірним шляхом привів мене до дому брата господаря мого.
28. Дівчина побігла і розповіла про це в домі матері своєї.
29. У Ревеки був брат, на ймення Лаван. Лаван вибіг до того чоловіка біля джерела.
30. І коли він побачив ковток (сережку) і браслети (зап'ястя) на руках у сестри своєї, котра говорила: Так розмовляв зі мною оцей чоловік, то підійшов до чоловіка, і ось, він стоїть коло верблюдів біля джерела.
31. І сказав: Увійди, благословенний Господом; нащо ти стоїш поза домом? Я приготовив дім і місце для верблюдів.
32. І зайшов чоловік. Лаван розсідлав верблюдів, дав соломи і кормів верблюдам, і води помити ноги йому і людям, котрі були з ним.