20. І миттю вилила воду з глека свого в жолоб, і побігла знову до джерела зачерпнути, і начерпала для всіх верблюдів його.
21. Чоловік той дивився на неї, вражений, мовчки, бажаючи затямити, чи благословив Господь путь його, чи ні.
22. Коли верблюди перестали пити, тоді чоловік той узяв золоту каблучку, вагою півшекля, і дав їй два зап'ястя на руки, вагою десять шеклів золота;
23. І сказав: Чия ти донька? Скажи мені, чи є в домі батька твого місце нам переночувати?
24. Вона сказала йому: Я – донька Бетуїла, сина Мілки, котрого вона породила Нахорові
25. І ще сказала йому: У нас багато соломи і кормів; і є місце для ночівлі.
26. І схилив чоловік той голову і поклонився Господові,
27. І сказав: Благословенний Господь Бог господаря мого Авраама, який не залишив пана мого без милости Своєї та істини Своєї! Господь вірним шляхом привів мене до дому брата господаря мого.
28. Дівчина побігла і розповіла про це в домі матері своєї.
29. У Ревеки був брат, на ймення Лаван. Лаван вибіг до того чоловіка біля джерела.
30. І коли він побачив ковток (сережку) і браслети (зап'ястя) на руках у сестри своєї, котра говорила: Так розмовляв зі мною оцей чоловік, то підійшов до чоловіка, і ось, він стоїть коло верблюдів біля джерела.