10. І сказав один із них: Я знову буду в тебе о цій же порі, і буде син у Сарри, дружини твоєї. А Сарра слухала біля входу до шатра, позаду в нього.
11. Між тим, Авраам і Сарра були в літах похилих; і звичайне у жінки, в Сарри припинилося.
12. Сарра в собі засміялася, сказавши: Чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? І господар мій старий.
13. І сказав Господь Авраамові: А чого це засміялася Сарра, сказавши: Невже я справді зможу народити, коли я постаріла?
14. Чи є щось складне для Господа? І на означений час Я буду тут наступного року, і в Сарри буде син.
15. Сарра не призналася, і сказала: Я не сміялася. Бо вона злякалася. Але Він сказав: Ні, ти засміялася.
16. І підвелися ті мужі, і звідти рушили до Содому; Авраам пішов з ними, провести їх.
17. І сказав Господь: Чи приховаю Я від Авраама, що хочу вчинити?
18. Бо з Авраама справді постане народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі.
19. Бо Я обрав його для того, щоб він заповідав синам своїм і домові своєму після себе, ходити шляхами Господніми, творячи правду і суд, і звершить Господь над Авраамом, що сказав про нього.
20. І сказав Господь: Ґвалт Содомський і Гоморський великий він, і гріх їхній, важкий він вельми.
21. Зійду та побачу, чи так воно, як у скаргах, що до Мене дійшли, а якщо ні, Я буду знати.
22. І мужі відвернули звідти обличчя їхні, і рушили до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господом.