1. І відповідав Єліфаз темонянин, і сказав:
2. Якщо спробуємо ми сказати до тебе слово, – чи не важко буде тобі? А втім, хто може втримати себе від слова!
3. Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував,
4. Тих, що падали, підводили слова твої, і коліна, що гнулися, ти зміцнював.
5. А тепер це спіткало тебе, і ти знесилів; торкнулося до тебе, і ти збентежився.
6. Чи страх твій не твоя надія? І чи не твоя надія – шляхи твої досконалі?
7. Пригадай же, я благаю тебе, чи гинув хтось безневинний, і де це праведних викорінювали?
8. Як я бачив, ті, що орали безчестя і сіяли зло, – жнивують його.
9. Від подмуху Божого гинуть і від гніву Його щезають.
10. Ревище лева і голос ривучого замовкає, і зуби молодих левів ламаються.
11. Старий лев гине без здобичі, і діти левиці розходяться.
12. І ось, до мене потайки принесли слово, і вухо моє прийняло дещицю від нього.
13. Серед роздумів про нічні видіння, коли сон опановує людьми,
14. Обгорнув мене жах і тремтіння, і трясло всі кістки мої.
15. І дух пролинув перед лицем моїм; дибки стало волосся на мені,
16. Він стояв, – але я не розпізнав його виду, – лише присутність відчув у тихому віянні, і голос почув:
17. Чи праведніша людина від Бога? І хіба людина чистіша від свого Творця?
18. Ось, Він і служникам своїм не довіряє, – і в ангелах своїх вбачає вади;
19. Тим паче – у тих, що мешкають у глиняних хижках, котрих основа – порох, котрі винищуються швидше від молі?
20. З ранку до вечора вони розкладаються; вони загинуть назавжди, і ніхто їх не побачить.