1. Мудрий син дослухається повчань батька, а шалений не сприймає викриття.
2. Від плоду вуст своїх людина спізнає добро, а душа переступників закону – зло.
3. Хто пильнує уста свої, той береже душу свою; а хто губи свої розпускає, тому горе.
4. Душа ледаря бажає, але марно; а душа старанних насититься.
5. Праведник ненавидить лукаве слово, а лиходій осоромлює і ганьбить себе.
6. Правда береже бездоганного, а грішника нищить безчестя.
7. Дехто вдає з себе багатого, хоч нічого не має; а інший має себе за бідного, а в нього чимало майна.
8. Багатством своїм людина сплачує викуп за життя своє, а вбогий погрози не чує.
9. Світло праведних весело сяє, а світильник лиходіїв загасає.
10. Від пихатости вчиняється розбрат, а в тих, що радяться – мудрість.
11. Багатство від марноти виснажується, а той, що нагромаджує працею, примножує його.
12. Надія, що довго не справджується, притлумлює серце, а справджене бажання – мов дерево життя.
13. Хто нехтує словом, той завдає собі шкоди; а хто боїться заповіді, – тому буде нагорода.
14. Повчання мудрого – джерело життя, що віддаляє од пасток смерти.
15. Добрий розум приносить втіху; а шлях лиходіїв жорстокий.
16. Кожний розважливий діє розумно, а безглуздий глупоту показує.