14. Усе вчиняйте без нарікання й сумніву,
15. Щоб ви були бездоганними та чистими дітьми Божими, цнотливими поміж лукавого і розбещеного роду, в котрому ви сяєте, як світила у світі.
16. Дотримуючись слова життя, на похвалу мені у день Христа, що я не марно докладав зусиль, не марно працював.
17. Але якщо я також стаю жертвою за пожертву і служіння віри вашої, то радію і тішуся разом з усіма вами;
18. Ось за це саме ви також радійте і співрадійте зі мною.
19. А сподіваюся у Господі Ісусі невдовзі послати до вас Тимофія, щоб я також, дізнавшися про ваші обставини, потішився духом.
20. Бо я не маю нікого такого ж старанного, щоб він так щиро піклувався про вас;
21. Тому що всі шукають свого, а не того, що бажане Ісусові Христу.
22. А його вірність вам відома, тому що він, як син батькові, служив мені, коли я благовістив.
23. Отож, я сподіваюся послати його відразу ж, як тільки-но дізнаюся, що буде зі мною.
24. Я певний в Господі, що й сам невдовзі прийду до вас.
25. А втім, я вважав за потрібне послати до вас Єпафродита, брата і співробітника і сподвижника мого, а вашого посланця і служника в моїх тіснотах,
26. Тому що він вельми хотів усіх вас бачити і дуже сумував через те, що до вас долинула чутка про його хворобу.
27. Бо він був недужий і замалим не вмер; але Бог помилував його, і не його тільки, а також мене, щоб не додалося мені жалю до печалі.
28. А тому я скорше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи, а я менше сумував.
29. То прийміть же його в Господі з усілякою радістю, і таких майте в пошані,
30. Бо він за справу Христову був близько до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити нестачу ваших послуг мені.