9. Бо я гадаю, що нам, останнім послам, Бог визначив бути неначе зрокованими на смерть; тому що ми стали ганьбою для світу, для Ангелів та людей.
10. Ми безумні заради Христа, а ви мудрі у Христі; ми немічні, а ви міцні; ви в славі, а ми без честі.
11. Навіть донині потерпаємо від голоду й спраги, від наготи і побоїв, і поневіряємося,
12. І працюємо, докладаючи рук. Ганьблять нас – ми благословляємо; переслідують, а ми терпимо.
13. Ганьблять нас, а ми благаємо; ми неначе сміття для світу, як порох, що його всі витоптують аж донині.