41. Так само й першосвященики з книжниками, із старшинами та фарисеями, насміхалися, казали:
42. Інших рятував, а Себе Самого не може врятувати! Якщо він Цар Ізраїльський, нехай зараз же зійде з хреста, і увіруємо в Нього;
43. Покладався на Бога: нехай тепер визволить Його, якщо Він угодний Йому. Бо ж Він сказав: Я Син Божий.
44. Також і розбійники, розп‘яті з ним, обмовляли Його.
45. А від години шостої пітьма була по всій землі аж до години дев‘ятої.
46. А близько дев‘ятої години закричав Ісус дужим голосом: Елі, Елі! Лама савахтані? Себто: Боже Мій, Боже Мій! Нащо Ти Мене покинув?
47. А деякі, що стояли там, зачувши це, казали: Іллю кличе Він.
48. І зараз же побіг один із них, взяв губку, намочив в оцті, настромив на тростину і дав йому пити.
49. А інші казали: Стривай; подивимося, чи прийде Ілля рятувати Його.