25. Хіба ти не чув, що я віддавна учинив це, за старожитніх днів започаткував це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріпленні міста, обертаєш їх на купи руїн?
26. І мешканці їхні зробилися немічними, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали, мов трава в полі і тендітне зело, як парості на дахах і обпалене збіжжя ще до колосіння.
27. Чи сядеш ти, чи вийдеш, Я все знаю; відаю і про зухвалість твою супроти Мене.
28. За твою зухвалість супроти Мене і за те, що пихатість твоя дійшла до вух Моїх, Я просуну кільце Моє у ніздрі твої, і вудило Моє до рота твого, і заверну тебе назад тією ж дорогою, котрою ти прийшов.
29. І ось тобі, Єзекіє, ознака: Їжте цього року, що виросло від самосійного зерна, і другого року самосійне, а третього року сійте і жніть, і садіть виноградні сади і їжте плоди їхні.
30. І заціліле в домі Юдиному, залишене, знову пустить коріння внизу і принесе плід угорі.
31. Тому що з Єрусалиму вийде залишок, і порятунок від гори Сіону. Ревність Господа Саваота учинить це.
32. А тому так говорить Господь про царя асирійського: Не зайде він до цього міста; і не закине туди стріли, і не підступить до нього зі щитом, і вала супроти нього не зможе насипати.
33. Тією ж дорогою, котрою прийшов, повернеться, і в місто це не зайде, говорить Господь.
34. Я буду обороняти місто це, аби порятувати його заради Себе і заради Давида, служника Мого.